Бошки Шишки ГИДРОПОН Каргополь

Братцы и сестренки, здорова! Ну что, сегодня я вам расскажу про свои приключения с закладками и поиском новых друзей в соцсетях. Как-то раз, я решил поднять свой духовный уровень и почувствовать себя немного в высоком, так сказать, состоянии. И, конечно же, я сразу же вспомнил о моих верным друзьях, закладках. Ведь без них я не могу провести ни одного вечера весело и незабываемо.

Начался мой поиск с Феди, нашего верного спутника в мировой столице наркотиков. Я решил, что хочу провести этот вечер с амфетамином, чтобы получить заряд энергии и побольше поболтать со своими новыми друзьями. И вот однажды я получил сообщение от моего друга Феди, который говорил, что у него свежие закладки Феди, только привезенные из Мексики. Я не мог устоять перед таким манящим предложением и сразу согласился.

Когда я забрал свою порцию Феди, я уже чувствовал, что моя жизнь стала куда интереснее. Я начал искать юзеров, которые разделяют мои интересы и готовы на всякие приключения. Я решил поизучать соцсети в поисках новых друзей и попутных патлатых хиппи.

Встреча с первым патлатым юзером произошла в анонимном чате. Он предложил мне послушать психоделическую музыку, добавив, что сам часто на гере втыкается. Я взял инициативу в свои руки и рассказал ему о моих закладках и ярких приключениях на Феде. Патлатый пользователь был в восторге и предложил нам встретиться в настоящей жизни.

Мы договорились о времени и месте встречи. В тот день я был полон адреналина. Встреча состоялась в клубе, где нас ждала целая компания патлатых хиппи. Я был в своей тарелочке, а они - в своей философии и музыке.

Мы погрузились в атмосферу космических звуков и психоделических образов. Я чувствовал, как каждая клеточка моего тела оживала, а мозг был полон ярких идей и новых мыслей. Мы втыкались вместе, делились своими закладками и погружались в свободу и бесконечность.

В тот день у меня появились новые друзья, с которыми мы проводим незабываемое время. Мы ищем новые приключения, смешиваем закладки разных видов и погружаемся в мир свободы и беззаботности. Для нас каждый день стал приключением, каждая встреча - незабываемым событием.

Друзья, мир закладок и поиск новых друзей может быть интересным и захватывающим приключением!

Собственно, вот и все, что я хотел рассказать вам сегодня. Друзья и новые знакомства могут приносить радость и позитив, но всегда помните, что самое главное - это ваше здоровье и собственная безопасность.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...